медіакультура

Перехід до новітнього інформаційного суспільства, що характеризує сучасну соціально-політичну ситуацію в Україні, висуває на перший план питання цілеспрямованого формування соціально активної особистості, здатної до самореалізації. Важливу роль у функціонуванні інформаційного суспільства відіграють засоби масової комунікації (преса, радіо, телебачення, Інтернет, інформаційні агентства, прес-служби тощо). Це зумовлено такими чинниками: інститут засобів масової комунікації (ЗМК) бере участь у формуванні національної свідомості, самосвідомості та інших духовних цінностей; впливає на суспільну ситуацію та громадську думку. Саме через мас-медіа йде трансляція знань про нове інформаційне середовище; відбувається формування інформаційної культури й інформаційного світогляду. Разом з тим, сьогодні існує проблема формування медіакультури особистості як культури сприйняття і засвоєння медійних текстів, виховання навичок роботи з мас-медіа тощо

Дамо визначення поняттю медіакультура.

Так, О. Шариков вважає, що медіакультура – «це частина загальної культури, пов’язана з ЗМК. З одного боку – у соціальному плані (культура суспільства – медіакультура суспільства). З іншого – в особистісному (культура людини – медіакультура людини), коли акцентується взаємодія людини зі світом медіа, його сприйняття і творче самовираження через ЗМК, які у кінцевому рахунку забезпечують повноцінне включення людини у життя суспільства» [1].

Медіакультуру, на думку Н. Кирилової [2], можна визначити як сукупність інформаційно-комунікативних засобів, матеріальних і інтелектуальних цінностей, вироблених людиною у процесі культурно-історичного розвитку, що сприяють формуванню суспільної свідомості і соціалізації особистості. Медіакультура включає в себе культуру передачі інформації і культуру її сприйняття; вона може виступати і показником рівня розвитку особистості, здатної сприймати, аналізувати, оцінювати медіатекст, займатися медіатворчістю, засвоювати нові знання в області медіа.

О. Козлова [3] визначає медіакультуру як особливий тип культури інформаційного суспільства, як частину загальної культури: світу книг, газет і журналів, кінематографа, радіомовлення і телебачення, Інтернет-ресурсів, CD-ROMів, DVD… Усього того, що пов’язує людину з навколишнім світом, інформує, розважає, пропагує, впливає на оцінки, думки і поведінки людей.

На нашу думку, формування медіакультури особистості має бути орієнтовано на відтворення у свідомості і добре розуміння цілісної картини сучасного інформаційного світу мас-медіа, знання його специфіки, законів функціонування тощо; а також вирішувати завдання сприйняття і наслідування особистістю загально прийнятих цінностей комунікативної діяльності. Процес формування медіакультури ми розглядаємо як динамічний, що триває протягом усього життя людини. Динамічність процесу визначається мінливістю самого інформаційного середовища.

Медіакультура має розвинути в особистості певну сукупністю навичок. До них ми відносимо навички: інтерпретувати інформацію; розуміти її суть; виявляти адресну спрямованість; розуміти головне в інформаційному повідомленні; знаходити потрібну інформацію у різних джерелах; трансформувати інформацію (змінювати її обсяг, форму, знакову систему і т. ін.); знаходити помилки в інформації і аргументовано виправляти їх; сприймати альтернативні точки зору на одну проблему і знаходити ґрунтовні аргументи на користь і проти них; встановлювати зв’язки між повідомленнями; мати особистісну думку щодо змісту повідомлення; вміти довести правоту власної точки зору стосовно зазначеної у ЗМК проблеми.  

Значення і роль медіакультури у сучасному суспільстві, де мас-медіа виступають як комплексний засіб дослідження особистістю навколишнього світу, постійно зростає. Модернізація українського суспільства в цілому, і системи освіти зокрема, з новою силою актуалізували питання медіаосвіти і, відповідно, медіакультури.

Потенціал медіакультури в сучасному освітньому процесі визначається широким спектром розвитку людської особистості: високого інтелекту, самостійного творчого мислення, самосвідомості, світосприйняття і т.ін.

На жаль, у більшості сучасних українських навчальних закладах різних типів (від середніх до вищих) цей потенціал і досі залишається нереалізованим. Для його більш ефективного використання в освітньому процесі в Україні необхідно вирішити ряд протиріч. Виділимо найбільш вагомі з них: між постійним зміцненням інтенсивності інформаційного впливу ЗМК на особистість, у тому числі й учнівську молодь, і недостатньою технічною оздобленістю багатьох навчальних закладів, що, значною мірою, перешкоджає ефективному й об’єктивному її засвоєнню; між визначною роллю медіакультури у формуванні свідомості, самосвідомості, світосприйнятті молоді і відсутністю певних освітніх курсів у навчальних планах традиційних середніх і вищих навчальних закладів; між необхідністю поширення медіаосвіти у суспільстві і значним браком спеціалістів-практиків у цій галузі.

Таким чином, в умовах сучасної соціально-політичної ситуації в Україні ми говоримо про інститут ЗМК як про ефективний фактор розвитку творчої, самостійної, критично мислячої особистості. Тому, як ніколи раніше, визначною стає роль медіакультури у житті особистості.